Pages Navigation Menu

КАМЕРНИЙ ХОР «КРЕДО», М. КИЇВ

2007 р.- Г. Персел опера «Дідона і Еней»

2007 р.- Г. Персел опера «Дідона і Еней»

Музика Англії українському слухачеві відома мало. Це стосується і творів сучасних авторів, і зразків високої класики. Континентальна Європа завжди з серйозним запізненням відслідковувала новини музичного життя Великобританії. Саме тому виконання творів англійського композитора Генрі Перселла – завжди подія.
Така подія відбулася у київській філармонії, де у концертній версії було виконано оперу «Дідона і Еней» – один із найцікавіших творів великого британця.

Генрі Перселл прожив лише 36 років, але залишив нащадкам величезну кількість творів, причому в усіх жанрах XVII століття. У його творчості лідерство тримають церковна музика, урочисті оди, світська пісня та музика театру. Перселл написав музику до півсотні театральних постановок, а наприкінці життя віддавав перевагу роботі в жанрі напів-опери, у якій на декламаційний текст припадає приблизно стільки ж часу, скільки на музичну частину. «Дідона і Еней» – єдина в чистому вигляді опера композитора, що її написано 1689 року для вихованок шкіл для дівчат. Музика підкреслено камерна, а Еней – єдиний чоловічий персонаж, аби вихованкам закритого навчального закладу було легше грати ролі.
Для концертної постановки опери диригент Роман Кофман скористався силами Київського камерного оркестру та камерного хору Credo, взяв за основу бріттенівську редакцію «Дідони і Енея». Сольні жіночі партії виконали сім молодих українських вокалісток, з яких особливо добрі були Ольга Табуліна (Дідона), Єлизавета Ліпітюк (Белінда) та Ірина Житинська (чародійка). Роль Енея, котра вичерпується короткою арією та чотирма ансамблевими сценами, дісталася Андрію Бондаренку.

филармония

Виконання опери в цілому можна охарактеризувати як вдале, всупереч аскетизму концертного втілення. Сценічні декорації складалися з невеликих різнорівневих, загорнутих у драпрі платформ-ящиків та пари стільців. Скромних розмірів струнний оркестр разом із хором обрамляли сцену. Навіть афектовану манеру співу всіх учасників ансамблю можна виправдати: опера тривалістю у годину без будь-яких зрозумілих сучасному глядачеві ознак розвитку сюжету, без жодного любовного дуету частково вимагає саме такого виконання. До того ж Бріттен, який редагував Перселла, грішив схильністю до зовнішніх ефектів, огрублюючи автора.
Найбільш вдало було зрежисовано фінал: після передсмертної арії Дідони When I am laid in Earth хористи накривають героїню білим шовковим покривалом і, один за одним осипаючи пелюстками червоних і жовтогарячих троянд, що символізують вогонь, застигають навколо смертного ложа, ніби утворюючи скульптурну групу. Заради цього було дещо розтягнуто фінальний хор With drooping winds ye cupids come. Гладачам це сподобалось.

Автор: Володимир Лозовий
Экономические известия No33(566) 26 ФЕВРАЛЬ 2007